Юрій Болоховець : ” Про електронні аукціони та важливість стабілізації попиту і пропозиції”

 

Відбулися торги деревиною заготівлі першого кварталу. Вони стали рекордними за останні кілька років за попитом та стрибком ціни. Зрозуміла різко негативна реакція покупців на встановлений ними власноруч новий прайс-лист, але і продавці не відчувають особливого піднесення з цього приводу, оскільки виникає питання виконання аукціонних угод переможцями торгів і подальших перспектив реалізації за новими цінами.

Більшість продавців серед причин зльоту цін назвали недостатні обсяги лісоматеріалів, виставлених лісгоспами на аукціони, а також відкриті електронні торги, на проведенні яких ще донедавна наполягали. На мою думку, причини набагато глибші. Давайте разом почнемо із перших двох.

Отже, щодо обсягів аукціону першого кварталу.

Світова динаміка торгівлі виробами із деревини та слабкий внутрішній попит призвели до скорочення вітчизняної деревообробки. Пропозиція обумовлена попитом. Ста тистика попередніх двох років свідчить, що на аукціоні першого кварталу 2019 року викуплено майже 805 тисяч кубометрів деревини (49 % виставленої на продаж), у першому кварталі 2020 року – 911 тис. м3 (20 %), на аукціоні четвертого кварталу 2020 року ‒ 1893 тис. м3 (50 %). Із врахуванням цього, на аукціон першого кварталу 2021 року виставлено 2834 тисяч кубів деревини, що мало б перекрити потреби.

Лісгоспи – це державні підприємства і мають зобов’язання, зокрема перед бюджетом, а тому заздалегідь планують господарську діяльність. Рентну плату за використання лісових ресурсів ніхто не відміняв. Лоти прив’язані до конкретних лісосік. Рента нараховується одразу, як був виписаний квиток. Нікого не цікавить чи була деревина заготовлена, реалізована – все одно плати. Анулювання квитка не скасовує рентну плату (лише у дуже рідкісних винятках). За невитребувану, невчасно вивезену із ділянки деревину нараховується щомісячна пеня.

Що таке 49-50 %, а тим більше 20 % викупленої деревини? Покупець вибрав своє, решта продукції лежить мертвим вантажем на складах разом із виробничими витратами і податками. Деревина має досить короткий термін зберігання. На початок року залишків продукції на складах було 1052 тисяч кубометрів. Вражаюча цифра.

Жоден підприємець не дозволяє собі витрачати кошти на виготовлення продукції, яка не має попиту. То чому лісгоспи повинні працювати на склад? Специфіка лісозаготівлі така, що необхідно завчасно планувати і мінімізувати подібні втрати.

Власна деревообробка лісгоспів викликає багато зауважень з боку приватних підприємців. Не все так однозначно. У мене також є питання щодо її ефективності і доцільності суміщення лісогосподарської діяльності і переробки. Це окрема важка тема. Сьогодні власна переробка є своєрідним острівцем безпеки, який допомагає лісовим підприємствам вижити під час різких знижень ринкових цін на лісоматеріали, а також місцем роботи для тисяч працівників, що мешкають і працюють переважно у сільській місцевості.

Що ми можемо зробити вже сьогодні для запобігання ажіотажу? Ситуація дещо різниться в кожному регіоні, на кожному підприємстві. Проте майже у всіх регіонах є галузеві асоціації. Звертайтесь до них (якщо немає – об’єднуйтеся), плануйте свої потреби і завчасно звертайтеся до лісгоспів, обласних управлінь, агентства. Обговорюйте і знаходьте взаємовигідні компроміси, але у жодному разі ніяких «ходаків» ‒ лише стіл переговорів і профільні об’єднання!

Можливо, підприємцям варто піти далі і розглянути перспективу створення кластерів деревообробників, кооперативів чи інших виробничих об’єднань. Таким чином, можна зменшити конкуренцію через розподіл функцій та конкурувати на аукціонах з потужнішими підприємствами.

Коротко про аукціони.

Державні лісогосподарські підприємства, як того вимагає суспільство, переходять на відкриті електронні аукціони. Як засвідчили останні події, продаж деревини виключно на ф’ючерсних торгах (якими, по суті, є наші квартальні аукціони) через електронні площадки може здійснюватися лише за умови сталої економіки та жорсткої відповідальності за порушення умов контракту. На жаль, поки що це не про нас.

За роки незалежності не було реальної програми розвитку деревообробки або конкретного міністерства, відповідального за її підтримку. Тому вітчизняна деревообробка складається переважно із лісопильних підприємств, які жорстко конкурують один з одним. Є виробництва, що виготовляють продукцію із високою доданою вартістю, проте вони не мають суттєвого впливу в цій галузі.

Як наслідок, відчуваючи пожвавлення на ринку пиломатеріалів, підприємці на аукціонах намагались «зачепитись» чи то за певний лісгосп, чи то певний сортимент, або обсяг деревини. Інші, можливо, вирішили викупити обсяги «про запас» і підзаробити на їх перепродажу. За відсутності ефективних запобіжників, на хвилі ажіотажу ціни на лісоматеріали круглі хвойних порід з вересня по грудень 2020 року зросли у середньому на 50 % і досягли європейського рівня. На жаль, додаткові аукціони не змогли зупинити паніку, яка виникла на ринку.

На моє переконання, вже давно назріло питання єдиних правил торгівлі деревиною. Найкращий варіант – ухвалити урядову програму розвитку лісопромислового комплексу, а також законодавчо врегулювати ринок деревини. Програма має відповідати на питання розвитку місцевих громад, напрямків розвитку деревообробки, сприяння підприємствам, які планують переробку низькоякісних сортиментів, які сьогодні мають обмежений попит.

У нових правилах торгівлі найперше має бути закладений дієвий механізм відповідальності всіх сторін угоди (продавців, покупців, бірж, торгових майданчиків).

По-друге, порядок реалізації має містити елементи стабілізації попиту і пропозиції. Для цього необхідно використовувати різні типи угод, як-то:

Рамкові угоди для деревообробних підприємств. Наприклад на постачання певного обсягу деревини від обсягу закупівель у попередній період.

Аукціони з продажу деревини майбутніх заготівель (місяць, квартал або інше).

Постійні аукціони, на які виставляється вже заготовлена деревина, або та, яка не знайшла свого покупця раніше.

Роздрібна торгівля, що дозволить населенню вільно придбати лісоматеріали, але не для промислових підприємств.

Закупівля деревини для потреб оборони або в межах тендерних процедур для потреб соціальної сфери, бюджетних установ, закладів.

Правила торгівлі мають бути чіткими та зрозумілими, це полегшить роботу лісогосподарських підприємств, споживачів та зменшить корупційні ризики.

Окремі підприємці виступають із пропозицією чи то вручну, чи то через місцеві органи влади розподіляти деревину. Я проти цього: по-перше, одразу виникають високі корупційні ризики, по-друге – це суперечить положенням Господарського та Цивільного кодексів.

Щодо електронної торгівлі, то вона повинна стати не ціллю, а зручним і доступним інструментом для купівлі-продажу деревини.

Я переконаний, що чіткі, зрозумілі і збалансовані правила торгівлі сприятимуть не тільки збільшенню доходів лісових підприємств, а й розвитку деревообробного сектору. Яскравим прикладом є Польща, яка завдяки продуманій політиці при практично однаковій з Україною площі лісів отримує до 25 мільярдів доларів США від реалізації продукції меблевої, паперової та деревообробної промисловості, що в сім разів більше, ніж Україна.