В лісових хащах під час збирання ягід чи грибів можна натрапити на небезпечних плазунів, а також в полі чи на сінокосі, але трапляються випадки, коли змію можна побачити і на власному подвір’ї. Зазвичай вони втікають від людей, почувши кроки, стукіт, голоси, одразу ж ховаються в нори або відповзають подалі. Але в спеку їхні відчуття притуплюються, плазуни стають лінивими та малорухливими, а тому люди можуть легко на них наступити.
Самі по собі плазуни не є агресивними. Плазунів не варто чіпати взагалі – чи то гадюка, чи вуж, чи, на перший погляд, безпечна веретенниця, безнога ящірка. Вони нападають у відповідь на небезпеку так ,як в спеку їхні відчуття притуплюються, плазуни стають лінивими та малорухливими, а тому люди можуть легко на них наступити. Під час укусу в кров потрапляють усі мікроорганізми, які знаходяться на їхніх зубах. А змії, до речі, їдять мишей і щурів. Інфікування рани може викликати місцеве запалення, а може перейти у сепсис – загальне зараження крові. До того ж, коли кусає змія, в рану потрапляє чужорідний білок, що провокує як мінімум алергічну реакцію, по максимуму – анафілактичний шок. У цьому випадку впродовж кількох хвилин падає тиск, розвивається порушення дихання і зупиняється серце. Зважаючи на ризики, важливо якнайшвидше доправити вкушеного змією до лікарні.
Треба позбутись шкідливих стереотипів у наданні першої допомоги потерпілому. Висмоктувати отруту з рани, припікати місце укусу чи розрізати його, щоб пустити кров, або ж накладати джгут на кінцівку – все це помилкові дії. Припікати місце укусу категорично заборонено – це загрожує інфікуванням, відсмоктувати отруту – також небезпечно.
Рана від укусу змії, як правило, не кровить. Тому перша допомога – це накласти на уражене місце стерильну антисептичну пов’язку. Обробляти рану не потрібно. Потерпілого треба якнайшвидше транспортувати до найближчого медичного закладу. Під час перевезення місце, на яке прийшовся укус, слід укласти на підвищення. Все решта – справа рук лікарів.
Будьте обережні!